скупий

-а, -е.

1) Який уникає витрат; надміру, до жадібності ощадливий (про людину). || у знач. ім. скупи́й, -по́го, ч.; скупа́, -по́ї, ж. Надміру, до жадібності ощадлива людина. || на що. Стриманий у вияві чого-небудь.

2) перен. Недостатній, неповний в якомусь відношенні; бідний на щось. || Незначний за розміром; невеликий. || Який не вичерпує чого-небудь, потребує доповнень, уточнень. || Недостатній щодо кількості, якості і т. ін.; скромний. || Нечисленний. || Не частий, не безперервний. || Небагатослівний, лаконічний. || Обмежений.

3) перен. Стриманий, слабкий у своєму вияві. || Нерясний (про сльози, дощ і т. ін.). || Неяскравий (про вогонь, світло і т. ін.).